Шевченко Т.Г.(1814-1861)

Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 р. у селі Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородський район Черкаської області) у родині Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко.

Батьки Шевченка були кріпаками магната генерал-лейтенанта Василя Васильовича Енгельгардта - поміщика, що володів 50 тис. кріпаків і був власником близько 160 тис. десятин землі. До володінь Енгельгардта належали також села Моринці і Кирилівка, де проходило дитинство малого Тараса.

Через рік після народження Тараса родина переїздить із Моринців до Кирилівки. У родині, крім Тараса, було 6 дітей - старші сестри Катерина та Марія, брат Микита, молодші сестри Ярина, Марія, брат Йосип. У 1843 року Шевченко змалює хату у Кирилівці, де провів своє дитинство.

У восьмирічному віці батько віддав Тараса до школи до кирилівського дячка-вчителя Павла Рубана.

В 1823, коли Тарасу було дев'ять років, померла мати. Батько одружився в друге на Оксані Терещенко, яка сиріт не взлюбила.

В 1825 році помер і батько Тараса. Залишившись сиротою, малий Тарас деякий час жив у дядька Павла, що став опікуном сиріт. Тут йому довелося пасти свині, працювати разом з наймитами. Тарас не витримує такого життя і переходить школярем-попихачем до кирилівського дяка Петра Богорського, де його життя було напівголодним. Звідти він тікає у Лисянку до диякона-живописця. Тут йому довелось великими відрами носити воду із річки Тікач і розтирати фарби. На четвертий день Тарас утікає у село Тарасівку до дяка-маляра, але дяк відмовив йому. Втративши надію стати маляром Тарас повертається до Кирилівки і пасе громадську череду. У 1827 році Шевченко наймитував у кирилівського священника Григорія Кошиця.

З ранніх років Тарас цікавився народною творчістю, у дяків він навчився читати і писати. Рано виявився у хлопця хист до малювання, який помітив маляр з села Хлипнівці, але Тарасу було вже чотирнадцять років і його зробили козачком П. Енгельгардта.

Восени 1829 року разом з обслугою Енгельгардта Шевченко виїздить до міста Вільно. Помітивши нахил козачка до малювання Енгельгардт віддає Тараса вчитися до досвідченого майстра, можливо, Яна Рустемаса.

У 1831 році сімнадцятирічний Шевченко приїздить до Петербурга, куди було переведено Енгельгардта. У 1832 році Енгельгардт законтрактував Шевченка на чотири роки Ширяєву - різних живописних справ майстру.

У 1836 році Шевченко у складі артілі Ширяєва розписує театр у Петербурзі. У цьому ж році він знайомиться з учнем Академії мистецтв Іваном Сошенком. Пізніше відбувається знайомство художника-кріпака з Гребінкою, Григоровичем, Венеціановим, Жуковським, Брюлловим.

Тарас Шевченко темою своїх пісень вибрав долю жінки. Його жіноча лірика сильна і непоборна, сповнена милосердям та любов’ю. Яскравим прикладом є поема «Катерина».

У лютому 1837 року Товариство заохочення художників дозволило Шевченкові (неофіційно) відвідувати навчальні класи.

У квітні 1837 року Брюллов створює портрет Жуковського, який був розіграний у лотереї за 2500 карбованців. За ці гроші було викуплено Тараса Шевченка з кріпацтва. 25 квітня 1838 року на квартирі Брюллова йому була вручена Жуковським відпускна.

План заходів

щодо відзначення 200-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка

в  Іршавському ДНЗ № 1

Читання віршів, пісень, творів Т.Г.Шевченка за участю школярів  Іршавської ЗОШ №2 І-ІІІ ст.

Заняття "Наш Шевченко"

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть.
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають, ідучи, дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сем’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх,
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.

Тече вода з-під явора

Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явор молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
Тече вода із-за гаю
Та попід горою.
Хлюпощуться качаточка
Помеж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.
Тече вода край города.
Вода ставом стала.
Прийшло дівча воду брати,
Брало, заспівало.
Вийшли з хати батько й мати
В садок погуляти,
Порадитись, кого б то їм
Своїм зятем звати?

Сонце заходить, гори чорніють,
Пташечка тихне, поле німіє.
Радіють люде, що одпочинуть,
А я дивлюся... і серцем лину
В темний садочок на Україну.
Лину я, лину, думу гадаю,
І ніби серце одпочиває.
Чорніє поле, і гай, і гори,
На синє небо виходить зоря.
Ой зоре! зоре! — і сльози кануть.
Чи ти зійшла вже і на Украйні?
Чи очі карі тебе шукають
На небі синім? Чи забувають?
Коли забули, бодай заснули,
Про мою доленьку щоб і не чули.

За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає
І сонце спатоньки зове
У синє море: покриває
Рожевою пеленою,
Мов мати дитину.

           Інтегроване заняття

(для дітей старшої групи)

Шевченківське слово живе!

Мета: Глибше познайомити дітей з життям великого українського поета, художника Т.Г Шевченка, виховувати інтерес до його поезії, бажання слухати і вчити напам’ять вірші великого поета та пісні на його слова. Розвивати навички виразного читання віршів, збагачувати словниковий запас дітей, розвивати зв’язне мовлення. Виховувати патріотичні почуття, любов до рідної України, її людей, природи: прагнення більше дізнатися рол своїх видатних співвітчизників.

Словник: Т.Г.Шевченко, поет, художник, талановитий, видатний, вірші, писати, малювати, пейзаж, портрет, автопортрет, верба, садити, згадувати, оспівувати, заповіт, Тарасова верба, Тарасова гора, Канів, вшановувати, Маринці, Кирилівка, кріпаки.

Оформлення залу: на центральній стінці портрет Т.Г.Шевченка, прикрашений рушниками, дитячі роботи до його творів, в лівому кутку залу колиска, вбрана вишитим покривалом, подушечка у вишитій наволочці, справа дерев’яний стіл, на столі глечик, миска, ложка, хліб.

На лівій стінці залу висять три репродукції картин Т.Г.Шевченка: „Автопортрет” (1840р.); „Селянська родина”; „Автопортрет” (1861р.). На дошці ілюстрації до творів Т.Г.Шевченка.

Хід заняття

Звучить українська музика.

Діти заходять до залу і стають півколом. В руках у них вербові гілочки.

Діти: співають пісню „Ой весна”.

Дитина: Навесні, коли тануть сніги

І на рясті просяє веселка

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

Вихователь: Хто ж такий Т.Г.Шевченко? і чому саме навесні ми вшановуємо його пам’ять? (відповіді дітей)

На стіні ми бачимо портрет Т.Г.Шевченка. вдивіться в його обличчя. Який погляд у нього?

Діти: Сумний, невеселий.

Вихователь: Так. Шевченко на цьому портреті серйозний, трохи сумний, бо багато горя знав у житті.Подивіться уважно на портрет. Здається, що Т.Г.Шевченко вдивляється в нас, що зараз він скаже:

І мене в сім’ї великій

В сім’ї вольній, новій

Не забудьте пам’янути

Незлим, тихим словом.

Вихователь: Тож давайте вербові гілочки поставимо у вазу біля портрета Т.Г.Шевченка на знак його вшанування.

(Діти ставлять гілочки у вазу)

Вихователь: Шановні гості, любі діти, сьогодні ми відправимось в цікаву подорож і пройдемо стежками життя та творчості Т.Г.Шевченка. Тож сідайте в чарівний потяг. Він допоможе нам перенестись на багато років назад. Де народився Т.Г.Шевченко? (Відповіді дітей).

Вихователь: Так. 9 березня 1814 року у селі Моршенці Звиногородського повіту (нині Черкаська область) в бідній сім’ї Шевченків народився синок , назвала його Тарасом.

Дитина: Досі сниться: під горою

Між вербами понад водою

Біленька хаточка. Колись

Мене там мати сповивала

Та сповиваючи співала

Виходить мати Тарасика (дівчинка) в українському одязі з лялькою на руках, сідає на стільчик, колише дитину, каже

Мати: Даю тобі мій синочку,

Тарасику любий,

Щире серце, карі очі і чорнії брови.

Мати (звертається до дітей): Ідіть до мене діти, ми разом заспіваємо колискову нашому Тарасику, щоб він міцно спав і швидко підростав.

Діти стають півколом біля матері, співають колискову.

„Ніжна колисаночка” муз. І.Баченко

Діти сідають на свої місця. Мати кладе дитину в ліжечко, йде поратися.

Вихователь: Йшли роки. Ріс Тарас розумною, допитливою дитиною, хотів усе знати.

Наслухавшись казок, бувальщин від дідуся та подорожуючих кобзарів він замріяно блукав околицями рідного села, намагаючись знайти незвідане .Та ось подивіться , він сам іде, а мати його вже зустрічає.

Заходить хлопчик у солом’яному капелюсі, шароварах, українській сорочці

з торбою за плечима.

Мати: Ой, мій синочку, нарешті прийшов. Іди сюди, мій любий, я тобі вечерю приготувала.

Тарасик сідає за стіл , починає їсти.

Мати (гладить по голівці): Ой сину мій сину

Моя ти дитина!

Чи є кращий на всім світі

На всій Україні.

Нема кращого й не буде –

Дивуйтеся люди!

Нема кращого ... а долю,

Долю роздобуде.

(Обнімає Тарасика)

Мати: Тарасику, розкажи, що ти бачив, що ти чув.

Тарас: Ой, багато цікавого бачив, аж вірш захотілося написати.

Тече вода із за гаю

Та  попід горою

Хлюпочуться качаточки

Поміж осокою.

А качечка випливає

З качуром за ними,

Ловить ряску, розмовляє

З дітками своїми.

Вихователь: Природа щедро наділила Т. Г. Шевченка поетичним даром. Він дуже любив свою Україну, та серце боліло коли він бачив як серед розкішної природи потерпає в нужді, голоді рідний народ. Свої почуття і думки він передає у поетичних словах, які сам народжувалися в серці юнака. Ось як Шевченко пише в одному зі своїх віршів:

Дитина: Там сміху людського і плачу не чуть...

Латану свитину з каліки знімають...

А онде під тином опухла дитина –

Голоднеє мре,

А мати пшеницю на панщині жне.

Вихователь: За такі гнівні вірші, які кликали до боротьби, цар засилає Шевченка у солдати. Сумуючи за Україною посадив Тарас гілочку верби серед пустині степової. Виросло велике дерево яке назвали Тарасовою вербою (показую малюнок)

Під цією вербою було написано багато віршів в яких відчувається туга та любов за рідним краєм. Багато з них стали піснями. Одну з них, яка називається „Зоре моя вечірняя”, ми зараз послухаємо

Пісня „Зоре моя вечірняя” на слова Т. Г. Шевченко (грам. запис)

Вихователь: Які у вас склалися враження? Який настрій викликає ця пісня? (Відповіді дітей)

Вихователь: Та не тільки сум і горе бачив Шевченко, ще з дитинства полонила його серце українська природа. Ось чому так багато віршів присвячено її красі. А чи знаєте ви вірші Т. Г. Шевченко, я зараз перевірю.

Проводиться гра „Підкажи слово”

Не щебече соловейко,

Не кує ... (зозуля)

Весна швидко пролетіла

І літо ... (минуло)

Зацвіла в долині

Червона ... (калина)

Ніби засміялась дівчина ... (дитина)

Гай зелений вже жовтіє

Листя ... (опадає)

Мина тепло, мина добро

Холод ... (наступає)

Гра „Слабка ланка”

Вихователь:

 1. Якого птаха найбільше любив поет? (соловейка, жайворонка)

2. Які дерева любив оспівувати поет у своїх віршах? (калину, тополю, явір)

3. Як називається вірш?

Діти слухають уривок з вірша „Тече вода з -  під явора” (грам. запис)

4. В яких віршах оспівується краса весняної природи? Хто хоче прочитати вірш „Встала весна”

5.Які вірші Т. Г. Шевченко стали народними піснями?

Діти:   „Реве та стогне Дніпр широкий...”

„Садок вишневий коло хати”,

„Зацвіла в долині червона калина”

А от пісню „Зацвіла в долині червона калина” ми зараз заспіваємо.

Вихователь: Але Т. Г. Шевченко був не тільки поетом, він був ще талановитим художником. Багато своїх живописних творів він залишив нам у спадок. Тож давайте заплющимо очі і уявимо собі, що ми завітали в музей, де живуть своїм тихим життям книжки, картини, речі, яких торкалась рука майстра. Подивиться, ми з вами в одному із залів музею. Давайте підійдемо ближче до репродукцій і уважно розглянемо їх, послухаємо , про що вони нам розкажуть.

Діти підходять до репродукції картини Т. Г. Шевченка „Автопортрет”

Вихователь: Хто впізнає людину, яка дивиться на нас? (відповіді дітей)

Вихователь: Так, це автопортрет молодого Шевченка. Що таке автопортрет?

                     (Діти відповідають)

                     Дивлячись на цю людину, розкажіть, яка вона? (Відповіді дітей)

Вихователь: Так. Шевченко був добрим, спостережливим, лагідним, розумним, чуйним, талановитим. А що підказує вам це? Що головне в портреті? (Відповіді дітей)

Вихователь: Так у Тарасових очах – невиплакані сльози, печаль, біль. Високе чоло свідчить про глибокий розум. Ми відчуваємо, як його переповнюють думи. Про що  він думає? (Відповіді дітей)

Вихователь: Так, про свою долю , про дитинство, про далеких рідних людей, про батьківський дім, про Україну.

Вихователь: Які картини Шевченка – художника вам відомі?

Діти. „Катерина”, „Циганка – ворожка”, портрет Кейкуатової.

Діти підходять до наступної роботи „Селянська родина”

Вихователь: Як називається ця картина? (Відповіді дітей) Який настрій викликає вона у вас? Чому? (Відповіді дітей)

                    Який настрій викликає вона у вас? Чому? (Відповіді)

Картина наче тепла, затишна. Тихий літній вечір. Останні втомлені промінчики сонця лягли на біленьку селянську хату. Старенький дідусь, гріючись в тому сяйві, замріявся. А про що замріявся дідусь?

Так, давно вже минуло його дитинство, молодість. Сивина вкрила його скроні. Сумно. Але нам не хочеться сумувати, дивлячись на цю картину. Чому? Щось світле і радісне живе в ній. Що саме? Так, це дитя, яке робить свої перші кроки по землі. Батько і мати щасливі, усміхнені, дивляться на свою дитину. Радіють батьки, а разом з ними неначе усміхається біленька хатка.

Тарас теж виріс у такій хаті, серед простих людей, тому він з такою любов’ю, ніжністю і теплотою змалював цю просту сцену із селянського життя.

А може ви знаєте вірш Шевченка, який підходить до картини „Селянська родина”?

 (Діти читають вірш „Садок вишневий коло хати”. Пояснюють, чому вірш підходить до репродукції)

Вихователь: І знову перед нами портрет. Кого? (Відповіді дітей)

Підійдемо до автопортрета в зимовому одязі („Автопортрет” (1861р.))

Спробуйте уважно подивитися на це обличчя. Подивіться на очі... Що змінилося в обличчі художника? А що не змінилося? (Відповіді дітей).

Старий, сивий, із хворими очима, але такими ж мудрими і добрими. Через все своє життя він проніс любов до матері, до неньки України, до простих людей.

Це один з останніх портретів Шевченка.

Вихователь: Вже давно нема з нами нашого Тараса, та чи могли люди забути і не виконати його заповіт. Де поховано Т.Г. Шевченка? (Відповіді дітей).

Вихователь: Похований він у місті Каневі на високій горі, яка відтоді називається Тарасовою. (показую малюнок).

Дитина:  На Вкраїні милій

                Канів на Дніпрі

                Тут його могила

                На крутій горі

                В ній лежить великий

                Наш співець Тарас

                Він у всіх навіки

                У серцях  у нас

Вихователь: Як же Україна вшановує Т. Шевченка?

Діти: Його ім’ям назвали села, парки, будинки культури, бібліотеки, вулиці, створено музеї, споруджено пам’ятники.

Вихователь: Наша подорож стежками життя і творчості Т.Г Шевченка закінчилася. Але ми ще не один раз звернемося до творчості поета і художника, співця українського народу, великого Кобзаря.

Література:

1. „Джміль”,1/2002р. с. 20 – 21.

2. Дошкільне виховання, 3/2001р. с. 10 – 11.

3. Початкова школа, 5 – 6/1995р.

4. Розкажіть онуку 2/1999, с. 33; 3/2003, с. 48 – 50; 4 – 5/2003с. 31.

5. Тарас Шевченко, том 1 – Київ 1970р.

Ми тебе не забудем, Тарасе!

Програмовий зміст. Закріпити знання дітей  про життя та творчість Т.Г.Шевченка. Допомогти усвідомити світове значення його творчості. Викликати позитивний емоційний відгук на розгляд ілюстративного матеріалу. Збагачувати активний словник, учити формулювати чіткі відповіді на запитання. Сприяти розвитку  творчості в роботі з ілюстративним матеріалом. Виховувати шану та повагу до творчості та життєвого шляху Т.Г.Шевченка.

Хід заняття

Вихователь.

         Благословен той день і час,

        Коли прослалась килимами

       Земля, яку сходив Тарас

       Малими босими ногами.

                                       М.Рильський

Щороку Кобзар скликає на свято письменників, митців. От і цієї весни, коли ми будемо відзначати 200 років з дня народження нашого земляка, вони знову зустрінуться на Батьківщині геніального сина України.

Життя і творчість Т.Г.Шевченка відомі кожній людині в Україні, його «Кобзар» перекладено багатьма мовами. Ми багато говорили про Т.Г.Шевченка.

      Що ж ви знаєте про Кобзаря?

Діти. Народився в селі Моринці, недалеко від Шполи.

     Сім’я була бідною, і він не мав змоги навчатись.

     Він сам навчився читати й писати.

     Ще в дитинстві розлучився із  рідною Україною.

     Прожив в Росії на чужині. Ніколи не забував свою Батьківщину.

Діти.

     На  Черкащині, в долині,

     В селі Моринці, у нас,

    У далекому сторіччі

    Народився наш Тарас.

    Сам маленький був і бідний,

    Та навчатись він хотів,

   Тому зшиток заповітний

    Із собою скрізь носив.

    Так навчився він читати,

    І писати він умів,

    І любив він малювати –

    Щиро ж бо цього хотів.

    Свою рідну Україну

    Він, як матінку, любив.

    І про неї свої вірші

    Він народу залишив.

                                         Є. Ф. Тертична

 Любов потрібна людству для щастя і миру, для того, щоб радісним було життя, щоб росли діти, співали пташки, розквітали квіти, красувалася земля. Шевченко так і писав:

    І на оновленій землі

   Врага не буде супостата,

   А буде син і буде мати,

    І будуть люди на землі.

Якою ж стала наша оновлена земля?

(Розповідь за картинами про визначні місця нашої Батьківщини, щасливу дітвору).

  Усе своє життя Тарас Григорович пристрасно стверджував право людини на щастя.

(Діти розповідають вірш «Зацвіла в долині червона калина»).

  Вихователь. Перебуваючи у засланні у далекому Казахстані, поет бачив, яка тяжка доля інших народів, зокрема, як нестерпно живеться дітям.Усі такі ж страждання переносить і рідний український народ.

Не тільки у віршах, ай у малюнках Шевченко розповідає про дітей. Дивлячись на знедолених, убогих казахських дітей, поет згадував гірку долю свого дитинства.

(Розповідь за серією  ілюстрацій Т. Г. Шевченка «Діти Казахстану»).

 Дитина.

        Ми Шевченка всі вивчаєм

        І вірші чудово знаєм.

          Малювати ми вчимося

          Й до роботи беремося.

          Край свій рідний прославляєм,

          Бо багато що вивчаєм.

          Край свій  будемо любити,

          Як Тарас, у шані жити.

                                                  Є. Ф.Тертична

  Великий Кобзар багато писав про незрівнянну красу природи.

Який вірш ви можете згадати про любов до рідного краю?

  Дитина.

             Світає,

             Край неба палає,

             Соловейко в темнім гаї

             Сонце зустрічає.

             Тихесенько вітер віє,

             Степи, лани мріють,

             Між ярами над ставами

             Верби зеленіють.

  Вихователь. Поезія Шевченка стала рідною для кожної людини з самого дитинства. Слово Кобзаря було словом нескореної  України. Воно лунало і лунає повсюди.

  Ми вшановуємо уславленого сина української землі, художника, який, будучи сином селянина, став володарем царства поетичного слова.

  Як уславляє народ свого генія?

  (Ім'я Шевченка в назвах міст, сіл, вулиць, площ, навчальних закладів. Створені літературно-меморіальні музеї, зведені пам’ятники  у містах і селах, про нього складають вірші і пісні, він частий головний герой на народних святах).

  Слово Тараса Шевченка звучить багатьма мовами. Сто мов світу повторюють його заклик, висловлений у «Заповіті».

   (Лунає лірична музика. Діти ставлять квіти до портрета Кобзаря, читають прислів’я про Т. Г. Шевченка).

• Слова Тараса – наша слава і окраса.
• Шевченкові твори сяють, як ясні зорі.
• Хто з Шевченком знається, той розуму набирається.
• Зі сторі «Кобзаря» зійшла правди зоря.
• Тарасові слова – то правда жива.
• «Поки б’ються серця людей,  звучатиме і голос Тараса» - так сказав поет іншої країни Назим Хікмет. І слова твої, і творчість вічно житимуть в серцях людей.